Історія кафедри промислової електроніки

Історія кафедри промислової електроніки (ПЕ) своїм корінням йде у період п’ятидесятих років, коли в Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут”, тоді Київському політехнічному інституті, були організовані кафедра “Технічна електроніка” (ТЕ) та кафедра фізики діелектриків (ФД), яка пізніше змінила назву на “Діелектрики та напівпровідники” (зав.кафедрою проф. Нєкрасов Михайло Макарович). Кафедра ТЕ була створена в КПІ проф. Вишневським Адольфом Івановичем в 1951 році. Учбовий курс з іонних та електронних приладів проф. Вишневський читав ще раніше – з 1944 року, коли він почав працювати на електротехнічному факультеті КПІ. Майже одночасно у 1947-1948 роках серйозні дослідження в галузі силової перетворювальної техніки започаткував у КПІ проф. Чиженко Іван Миронович. Пізніше ці роботи мали широке впровадження у народне господарство і в 1962 році були відзначені Ленінською премією.

1

Перший склад кафедри технічна електроніка (ТЕ) в 1951 році був таким: зав.кафедрою – проф. Вишневський А.І., асистенти – Бондарєв Анатолій Степанович та Буховцева Валентина Андріївна. Наприкінці 1951 року до них приєднався Свєчніков Сергій Васильович (нині директор інституту фізики напівпровідників НАНУ, академік НАНУ). Пізніше кафедра змінила назву на електронні та іонні прилади.

Обидві кафедри ТЕ та ФД, а також кафедра металознавства металургійного факультету, яка готувала інженерів за фахом металофізика (МФ), входили до тільки що заснованого (в 1948 році) інженерно-фізичного факультету, деканами якого були доц. Костенко Г.М., а пізніше проф. Калніболотський М.Л. Завідуючим кафедрою металознавства на той час був академік АНУ Свечніков Василь Миколайович, а значно пізніше на її базі в 1975 році була сформована самостійна кафедра фізики металів, яку очолював до 1991 року проф. Білоцький Олексій Васильович, а з 1991 року очолює проф. Сидоренко Сергій Іванович. Кафедри металознавства та фізика металів підготували багато визначних спеціалістів – вчених, керівників підприємств та установ.

Перший набір студентів на інженерно-фізичний факультет за трьома спеціальностями (ТЕ, ФД, МФ) було проведено в 1948 році. В результаті великого конкурсу були зараховані на перший курс найбільш обдаровані, талановиті молоді люди, практично відмінники навчання. Багато випускників з першого і подальших наборів стали визначними спеціалістами, видатними вченими. Найкращі випускники були залишені для роботи в КПІ. Вони стали ведучими і працюють в КПІ по цей день. Це завідувачі кафедрами, професори д.т.н. Абакумов Валентин Георгійович, Денбновецький Станіслав Володимирович, Зіньковський Юрій Францевіч, Калніболотський Юрій Максимович, Петренко Анатолій Іванович, Синекоп Юрій Степанович, а також доценти Александров Віталій Тихонович, Клєтченков Іван Іванович, Кобцев Юрій Данилович.

В лютому 1952 року інженерно-фізичний факультет раптово для всіх, хто працював, на ньому був розформований. Дві кафедри ТЕ і ФД були передані радіотехнічному факультету, а кафедра металознавства закріплена за металургійним факультетом. Пізніше з появою на металургійному факультеті цілого ряду кафедр, які стали готувати фахівців інженерно-фізичного профілю, цей факультет став називатися інженерно-фізичним (відродив втрачену у 1952 році назву).

Спеціальність промислова електроніка вперше була сформована проф. Кагановим Ізраілем Львовичем в Московському енергетичному інституті (МЕІ) в 1954 році, а в КПІ – на кафедрі електронних та іонних приладів в 1956 році. Спеціальність ПЕ було доручено формувати доценту Свєчнікову С.В., який в 1962 році перейшов працювати в Академію наук України.

В червні 1962 року на базі кафедри електронних та іонних приладів була організована як профілююча кафедра промислової електроніки (ПЕ). На посаду завідувача кафедри був обраний за конкурсом доцент Руденко В.С. (наказ № 429 від 18.07.1962р.).

В результаті поділу кафедри електронні та йонні прилади на дві рівні частини, до складу кафедри ПЕ увійшли доц. Тетельбаум Я.І., доц. Петренко А.І., асистенти – Абакумов В.Г., Будняк А.А., Вакуленко Є.М., Вільчинський Р.А., Калніболотський Ю.М., Радченко І.О., Семенова Л.Д., Смешко В.Ф., Фесечко В.О., Чайковський О.О., Шмирьова Л.М., зав.лаб. Захаров М.О., аспіранти – Денбновецький С.В., Заборовський Ю.О. Пізніше, в 1963 році, у зв’язку зі збільшенням педнавантаження завідувачем кафедри були запрошені на посади асистентів кращі випускники КПІ різних спеціальностей: Бобін В.В., Єлізаренко Г.Н., Зінченко В.Я., Капшук О.О., Сенько В.І., Усіков В.А.

Поява третьої кафедри дозволила організувати в 1962 році факультет, який спочатку мав назву радіоелектроніки, потім з 1973 р. – електронної техніки, а з 1996р. – електроніки. Таким чином факультет електроніки та кафедра ПЕ є ровесниками.

Засновником спеціальності “Промислова електроніка” у Радянському Союзі є проф. Каганов І.Л., який у 1943 р. організував у Московському енергетичному інституті кафедру “Йонні прилади та перетворювачі струму” Під впливом його наукової школи спеціальність “Промислова електроніка” одержала визнання в багатьох навчальних закладах Союзу. На сьогодні в Україні є 12 кафедр “Промислова електроніка”. Крім того, на багатьох кафедрах викладається загальний курс з промислової електроніки, який входить до навчальних планів не однієї іженерної спеціальності. Роботу усіх цих кафедр координує науково-методична комісія з електроніки Міносвіти України. У рамках цієї комісії діє підкомісія з промислової електроніки. На протязі останніх років підкомісія щорічно проводить свої засідання у різних вищих закладах України, що сприяє швидкому зростанню загального рівня всих напрямків роботи кафедр ПЕ та підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації (докторів наук).

У 1980 році засідання науково-методичної ради (НМР) з промислової електроніки Мінвузу СРСР було проведено в КПІ. Безперечно, її робота мала значний вплив на подальшу методичну та науково-дослідну роботу кафедри, сприяла зростанню кількості науково-педагогічних кадрів найвищої кваліфікації. У цьому засіданні брали участь практично всі завідувачі кафедр промислової електроніки Радянського Союзу.

Зібралося більше 40 членів НМР, були запрошені визначні вчені: проф. Каганов Ізраіль Львович, Лауреат Ленінської премії, засновник спеціальності “Промислова електроніка” в СРСР, академік НАНУ Чиженко Іван Миронович, Лауреат Ленінської премії, засновник наукової школи з перетворювальної техніки на Україні. В засіданні прийняли участь завідувачі кафедрами факультету електронної техніки професори Сігорський Віталій Петрович, Петренко Анатолій Іванович, Денбновецький Станіслав Володимирович. Усі вони, голова НМР проф. Лабунцов Володимир Олександрович та зав.кафедрою ПЕ КПІ проф. Руденко Володимир Семенович зображені на фото № 1 в першому ряду.

Історично у своєму розвитку кафедра ПЕ пройшла декілька етапів.Що ж це за етапи?

Перший етап охоплює період з 1962 по 1964 роки, коли кафедра ще тільки розпочинала свою роботу. В цей час були створені нові лабораторії з основ промислової електроніки, джерел електроживлення електронної апаратури, електронних ланцюгів безперервної та імпульсної дії та ін. Паралельно проводилась активна науково-дослідна робота, зокрема розглядалися питання, пов’язані з графічним відображенням інформації (керівник доц. Петренко А.І.) та перетворювальною технікою (доц. Руденко В.С.). Йшла інтенсивна підготовка кадрів.

Другий етап розвитку кафедри ПЕ почався в 1964р. після виділення з її складу нової кафедри – технічної електроніки. Цю кафедру очолив проф. Сигорський В.П., який за конкурсом прийшов до КПІ з Сибірського філіалу АН СРСР. Кафедра перейшла з цокольного поверху на перший в нові, проте знову ж такі тісні приміщення. За кафедрою було збережено загальний курс “Основи промислової електроніки”, а також спеціалізація “Перетворювальна техніка” спеціальності “Промислова електроніка” денної, вечірньої та заочної форм навчання. Кафедра змінила назву і почала називатися кафедрою “Енегретичної електроніки”, що більше відповідало її новому профілю. Саме з цього часу почався швидкий розвиток на кафедрі перетворювальної техніки як у методичному, так і в науковому плані. З’явилися перші учбові посібники, перші кандидати наук за цим профілем (Сенько В.І., Трифонюк В.В., Басовський В.Ф., Сушко В.О. та ін.). Змінилася лабораторна база кафедри. Лабораторні роботи виконувалися на макетах та лабораторних стендах. Кафедра повністю перейшла на вивчення напівпровідникової техніки, зокрема силової перетворювальної техніки, що стало прогресивною зміною у її розвитку.

На другому етапі до скалду кафедри увійшли молоді здібні випускники, серед яких – Жуйков В.Я., Гулий В.Д., Яценко В.П., Морозов В.Г., Попов В.А., Коротєєв І.Є., Ромашко В.Я., Терещенко Т.О., Будьонний О.В., Макаренко М.П., Малишевський С.Ф. Науково-дослідний сектор поповнили Козлов Ю.А., Рибак В.А., Абакумова З.І., Титов М.О., Лісниченко В.А., Князюк Л.П., Красантович М.Ю., Глазов Ю.О., Костецький О.О., Назаренко О.В. Горох Л.П., та ін.

Прилив свіжих сил допоміг швидко підняти рівень учбово-методичної та наукової роботи. Почалися великі госпрозрахункові роботи з промисловістю, було підготовлено і видано ряд навчальних посібників з грифом Мінвузу СРСР та УРСР. Було підготовлено ряд кандидатських дисертацій (Жуйков В.Я. та Коротєєв І.Є.), а також докторська дисертація (Руденко В.С.).

Третій головний етап розвитку (1974-1986р.р.) почався з переходом кафедри в нові приміщення III i IV поверхів учбового корпусу № 12, які кафедра займає і тепер. Значне збільшення корисної площі дозволило по-новому підійти до створення та оформлення учбових та науково-дослідних лабораторій кафедри. Проекти лабораторій, лабораторних стендів широко обговорювались на кафедрі. Враховувався як науково-методичний зміст, так і естетичний вигляд робіт.

Після конкурсного відбору було реалізовано проекти лабораторій з основ промислової електроніки (кімн. 301), перетворювальної техніки (кімн. 311), пристроїв промислової електроніки (кімн. 304). У розробці проектів та постановці лабораторій брали активну участь ас. Вільчинський Р.О., ас. Семенова Л.Д., зав.лаб. Заікін В.К. та Козлов Ю.А., ас. Гулий В.Д., доц. Сенько В.І., ас. Ромашко В.Я., ас. Морозов В.Г., ст.інж. Артюшенко В.І., а також усі співробітники кафедри та багато студентів. Пізніше на засіданні науково-методичної комісії з промислової електроніки Мінвузу СРСР в 1980 році було прийнято рішення вважати лабораторію з основ промислової електроніки типовою для всіх вузів країни, а Вчена рада інституту визнала її зразковою.

На кафедрі щорічно створювалося і модернізувалося 30-35 нових лабораторних робіт. У цей же час на кафедрі було створено лабораторію обчислювальної техніки на базі ЕОМ “МИР-2”. Було організовано курси підвищення кваліфікації співробітників кафедри з основ програмування. У цей час на кафедрі було розгорнуто великі госпрозрахункові науково-дослідні роботи, об’єм яких складав 700-800 тис.руб. на рік. Було організовано науково-дослідний сектор кафедри (НДС), який нараховував понад 70 робітників. Пізніше об’єми робіт і штат співробітників НДС було скорочено відповідно до 500 тис.руб. і 50 чоловік, щоб забезпечити найбільш доцільну пропорцію між кількістю штатних співробітників НДС і кількістю викладачів (2:1). Така пропорція давала можливість використовувати практично усіх співробітників кафедри у навчальному процесі.

У цей період було розгорнуто науково-дослідні роботи студентів під керівництвом викладачів і співробіткиків НДС – доц. Жуйкова В.Я. – заст.зав. кафедрою з науково-дослідної роботи (НДР), ст.викл. Гулого В.Д., доц. Сенько В.І. – заст.зав. кафедрою з учбової роботи, с.н.с. Терещенко Т.О., доц. Коротєєва І.Є. та ін. Пізніше до цієї роботи було підключено молодих співробітників кафедри: Будьонного О.В., Макаренко М.П., Сучика В.Є., Рогаля В.В., Артеменка М.Ю. та ін.

Третій етап розвитку кафедри характеризується інтенсивною і напруженою працею співробітників та студентів. Кафедра знову отримала цілістність: спеціальність 0612 – “Промислова електроніка” була повністю зосереджена на кафедрі. Тому їй з 1.09.1977р. знову було повернуто початкову назву – промислова електроніка. Було видано кілька підручників з грифом Мінвузу СРСР та УРСР, зокрема: “Основи перетворювальної техніки” автори Руденко В.С., Сенько В.І., Чиженко І.М., “Основи промислової електроніки” автори Руденко В.С., Сенько В.І., Трифонюк В.В., “Силові йонні та напівпровідникові прилади” автори Вишневський А.І., Руденко В.С., Платонов А.П. Вийшли з друку монографії “Імпульсні перетворювачі та стабілізатори на тиристорах” автори Руденко В.С. та Денисов О.І., “Статичні перетворювачі на двохопераційних тиристорах” автори Руденко В.С. та Сенько В.І., “Основи промислової електроніки” – колектив авторів, “Розрахунок пристроїв перетворювальної техніки” автори Руденко В.С., Жуйков В.Я., Коротєєв І.Є. та інші видання.

Усього, до кінця 1986 року, за 25 років існування кафедрою видано з грифом Мінвузу 6 підручників, 5 учбових посібників, 15 монографій, а також понад 120 найменувань учбово-методичної документації. Кафедра зміцніла організаційно. У цьому велика заслуга шести заступників завідуючого кафедрою – проф. Жуйкова В.Я. і проф. Сенько В.І., доц. Ромашко В.Я., ст.викл. Морозова В.Г., ст.викл. Макаренко М.П., доц. Трифонюка В.В., вченого секретаря ст.викл. Приходько О.О. Треба відмітити невтомну працю ст. техніка Добротворської Варвари Іванівни, ветерана праці, що працювала в КПІ з 1947 р., яка змогла відмінно організувати діловиробництво на кафедрі.

Результатом інтенсивної цілеспрямованої науково-дослідної роботи кафедри були щорічні захисти дисертаційних робіт її співробітниками, зокрема захисти докторських дисертацій випускником кафедри доц. Денисовим О.І. (1984р.), а також її провідними спеціалістами – проф. Сенько В.І. та проф. Жуйковим В.Я. (1985р.). Кафедрі було присвоєно звання зразкової.

Четвертим етапом розвитку кафедри слід вважати період з 1986р. по 1992р. В 1992 році кафедрі виповнилось 30 років. Цей етап характеризується впровадженням в наукову-дослідну роботу (НДР) та учбовий процес мікропроцесорної техніки та персональних ЕОМ в усіх семи наукових та чотирьох учбових лабораторіях кафедри. На вирішенні цієї задачі були зосереджені усі сили кафедри. Знову виникла потреба у перебудові лабораторної бази, створенні нових підручників та навчально-методичних посібників. Науково-дослідні роботи були переорієнтовані на створення та дослідження пристроїв промислової електроніки з широким використанням ПЕОМ та мікропроцесорної техніки, сучасних мікроелектронних пристроїв, а також методів проектування та конструювання. Виникла необхідність розпочати прикладні науково-дослідні роботи по застосуванню сучасних засобів електронної техніки у найважливіших галузях народного господарства, таких як енергетика, машинобудування, транспорт та ін. Цього ж вимагала і сучасна економічна перебудова України.

Наукова тематика кафедри на цьому етапі характеризується цілістністю. Вона присвячена комплексній розробці, дослідженню і створенню напівпровідникових перетворювачів параметрів електричної енергії, джерел вторинного електроживлення, мікромініатюризації перетворювачів, а також синтезу та математичному моделюванню компонентів та пристроїв перетворювальної техніки.

Ця тематика має не тільки велике наукове, але й прикладне значення. Розробки кафедри впроваджені і впроваджуються у промисловість. Це зумовило широкі науково-технічні зв’язки з низкою промислових підприємств та наукових установ.

На четвертому етапі постійно розвивалися і зміцнювалися зв’язки кафедри з інститутом електродинаміки (ІЕД) НАН України, інститутом електрозварювання ім. Патона, інститутом проблем енергозбереження, з ВО “Перетворювач” м.Запоріжжя, механічним заводом ім. О.К. Антонова м.Київ, ВО “Точелектроприлад” (ген.директор Шило П.А.), ВО “Реле та автоматики” (ген.директор Пономарьов В.А.), ВО “Київприлад” (ген.директор Лєбєдєв О.Н.), ВО ім. Корольова м.Київ (ген.директор Згурський В.А.), ВО “Кристал”, ВО “Сатурн”.

Тривалі та плідні зв’язки було встановлено з Таллінським електротехнічним заводом, Всесоюзним науково-дослідним акумуляторним інститутом м. Ленінград, заводом “Пірометр” м. Ленінград, Сухумським фізико-технічним інститутом і багатьма іншими науковими організаціями та підприємствами.

Плідні та тривалі зв’язки було встановлено з Габровським машино-електротехнічним інститутом (Болгарія). До кінця четвертого періода кафедрою виконано понад 60 госпрозрахункових робіт, передано для впровадження в промисловість понад 70 нових зразків промислових електронних пристроїв. В нових розробках використовувалися оригінальні науково-технічні рішення, за які співробітники кафедри отримували щорічно 10-15 авторских свідоцтв. За п’ять років отримано понад 80 авторських свідоцтв, почесні звання “Винахідник СРСР” були присвоєні проф. Жуйкову В.Я., проф. Сенько В.І. За результатами науково-дослідних робіт співробітниками кафедри щорічно публікувалося 50-60 наукових статей та тезисів доповідей, робилося 60-70 наукових доповідей на науково-технічних конференціях та семінарах.

Протягом 4-го етапу на кафедрі було захищено 33 кадидатських та 4 докторських дисертації, підготовлено понад 3200 інженерів, в тому числі 80 інженерів для країн соціалистичної співдружньості: Польщі, Куби, Болгарії, Чехословаччини. Особливо треба відзначити підготовку інженерних кадрів для Польської Народної республіки. Протягом майже 15 років на кафедрі навчалося 46 польських студентів. Усі вони успішно закінчили університет, а 18 з них одержали дипломи з відзнакою. Кращі з них потім повернулися до нас для навчання в аспірантурі. Успішно закінчили аспірінтуру Ришард Стржелецкі, Мирослав Ковальські, Іренеуш Мосонь, Тадеуш Щепанек та Ришард Мозгава. А Ришард Стржелецкі через деякий час знову продовжив навчання на кафедрі, тепер уже в ролі докторанта. Закінчивши докторантуру він успішно захистив докторську дисертацію і зараз є директором Інституту Промислової електроніки в місті Зелена Гура (Польща). У підготовці наукових спеціалістів велика заслуга проф. Жуйкову Валерію Яковичу, який зумів привити любов до серьозних наукових досліджень багатьом студентам під час їх навчання в інституті. Треба також відзначити відповідального за роботу зі студентами-іноземцями на кафедрі доц. Гулого Віктора Дмитровича. На кінець четвертого періоду на кафедрі працювало, 23 викладача (з них 3 професори та 14 кандидатів наук), 43 співробітника НДС (з них 4 к.т.н.), 5 осіб учбово-допоміжного персоналу та 7 аспірантів денної форми навчання.

Праця співробітників кафедри була відзначена Державною премією УРСР з науки та техніки (Чиженко І.М., Руденко В.С., Сенько В.І.), Республіканською премією Комсомолу ім. Островського (Терещенко Т.О., Назаренко О.В.), Всесоюзною та республіканською преміями ім. Попова (Селіванов М.В., Гулий В.Д., Ромашко В.Я., Артеменко М.Ю.), медаллю АН УРСР за кращу наукову роботу молодих вчених (Жуйков В.Я., Коротєєв І.Є., Сучик В.Є.), трьома преміями КПІ та іншими нагородами. Медалями та дипломами Мінвузу СРСР за кращу студентську роботу нагороджені колишні студенти нашої спеціальності – Рогаль В.В., Сучик В.Є., Стржелецькі Р.Г., Матчук В.І., Радиш І.П., та ін. Проф. Руденко В.С. просвоєно почесне звання “Заслужений працівник вищої школи УРСР”. Постійна робота із студентами в наукових лабораторіях кафедри давала можливість відбирати кращих з них до аспірантури і подальшої роботи на кафедрі. Таким чином кафедра щорічно поповнювалась здібною молоддю, що створювало добрі перспективи для її подальшого розвитку.

П’ятий період роботи кафедри почався з 1992року. Економічна перебудова на України призвела до значних складностей в роботі кафедри. Зменшились об’єми госпрозрахункових робіт, що виконувалися кафедрою, виникли труднощі з розподіленням на роботу випускників, почалося скорочення фінансування учбового процесу. Нестримна інфляція привела до різкого зменшення фактичної заробітної плати. Почався відток викладачів, зокрема молодих, до комерційних структур. Пішли з кафедри проф. Жуйков В.Я., кандидати технічних наук Леонченков А. та Гриценко В.Ю., викладачі Левін О.О., Фоменко С.М., Новицький В.А., аспірант Тимошенко В.А.

Незважаючи на труднощі, кафедра продовжувала вести підготовку інженерних та наукових кадрів. У 1994 році захистив докторську дисертацію Коротєєв І.Є. Того ж року вийшов з друку україномовний підручник “Промислова електроніка” автори Руденко В.С., Ромашко В.Я., Трифонюк В.В., який в 1995 році брав участь у конкурсі і отримав премію КПІ ІІ-го ступеня. У 1996 році був виданий підручник “Перетворювальна техніка, частина І” авторів Руденко В.С., Ромашко В.Я., Морозова В.Г. Опубліковано навчальні посібники з грифом Міносвіти авторів Ромашко В.Я. та Трифонюка В.В. Кафедра брала участь у виконанні наукових робіт, що пройшли конкурс на фінансування міністерством освіти України, держкомітетом з науки і техніки при Кабінеті Міністрів. Проте кількість штатних виконавців цих робіт різко скоротилася.

Шостий етап розвитку кафедри ПЕ почався в грудні 1995 року, коли відбулася зміна керівництва кафедри. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я залишив посаду завідувач кафедрою, її засновник Руденко Володимир Семенович, який незмінно працював на цій посаді з 1962 року. Виконуючим обов’язки зав.кафедрою було призначено професора Жуйкова Валерія Яковича, кращого вихованця кафедри, який на той час повернувся на кафедру.

У червні 1996 року було оголошено конкурс на посаду зав.кафедрою. На цю посаду кафедрою, комісією ректорату та Вченою Радою інституту було рекомендовано Жуйкова В.Я. Контракт з Жуйковим В.Я. було укладено на п’ять років.

Продовжувалися наукові дослідження на кафедрі. У 1996 році доц. Терещенко Т.О. доповіла на кафедрі матеріали докторської дисертації на тему “Мікропроцесорне управління вентильними перетворювачами на базі симетричного перетворювання дискретних функцій”. Пізніше ці матеріали були представлені на Міжнародній науково-технічній конференції “Силова електроніка у вирішенні проблем ресурсо- та енергозбереження”. З урахування зауважень дисертацію було рекомендовано до захисту. 28.10.1997р. Т.О.Терещенко успішно захистила докторську дисертацію.

1997 року кафедрі виповнилося 35 років. За цей час кафедрою підготовано понад 4 тисячі інженерів, 50 кандидатів та 7 докторів наук, видано більше 30 підручників, учбових посібників та монографій. Було випущено понад 200 найменувань учбово-методичної літератури. Виконано великий об’єм науково-дослідних робіт, більшість яких (біля 70), впроваджено у промисловість. Весь час відбувається модернізація учбових лабораторій.

На шостому етапі відбувається перехід на багатоступеневу систему освіти – баклавр, спеціаліст, магістр. Кафедрою повністю розроблено учбово-методичну документацію для різних рівнів освіти. Вже з 1995 року відбуваються випуски бакалаврів електроніки, а з 1997 року – випуски магістрів промислової електрніки.

На етапі з 1996 по 1997 роки на кафедрі почалося оновлення та модернізація наукової та навчально-методичної роботи. Відбувається перехід на викладання дисциплін українською мовою, викладачі розробляють нову навчально-методичну документацію, регулярно виходять з друку підручники та навчальні посібники, видані українською мовою. Співробітники кафедри активно приймають участь в організації та проведенні міжнародних наукових конференцій на базі НТУУ “КПІ”, Харківського політехнічного інтитуту (м.Алушта) та інших організацій. Публікуються статті в наукових виданнях. Кафедра поступово комплектується новітньою технікою. Створено сучасну лабораторію комп’ютерної техніки. Обладнано лабораторію мікропроцесорної техніки та дипломного проектування. Стабілізувався та почав зростати обсяг науково-дослідних робіт та розробок. Кожного року кафедра випускає дві групи бакалаврів, 6-8 магістрів. Усі молоді фахівці знаходять роботу в Україні, найкращі з них у провідних Європейських фірмах електронного профілю. Кафедра впевнено дивиться у своє майбутнє.

Протягом усіх років існування кафедра ПЕ вела значну навчально-методичну та наукову роботу. Засновник кафедри промислової електрніки КПІ та наукової школи з напівпровідникової перетворювальної техніки проф. Руденко Володимир Семенович очолював кафедру протягом 33 років з 1962 року по 1995 рік. Завдяки його таланту організатора, вченого, викладача спочатку нікому не відома кафедра поступово перетворилася на потужний творчий колектив з міцною матеріально-технічною базою. Випускники кафедри протягом багатьох років незмінно мали великий попит на ринку праці. За цей час співробітники кафедри видали 12 підручників та 7 навчальних посібників з грифом Міносвіти, написали 19 монографій. На сьогодні майже всі викладачі кафедри є її випускниками.

Міжнародні зв’язки випускової кафедри промислової електроніки з навчальними закладами та науковими організаціями інших країн характеризуються діяльністю у двох напрямках: підготовка фахівців для зарубіжних країн та міжвузівське співробітництво. В рамках міжнародного співробітництва кафедра промислової електроніки співпрацює з вченими вищих навчальних закладів таких країн, як Росія (Московський енергетичний інститут, Новосибірський державний технічний університет, Санкт-Петербурзький морський технічний університет), Естонії (Талліннський технічний університет), Грузії (Грузинський технічний університет, м. Тбілісі), Польщі (Зеленогурська політехніка, Варшавська політехніка). Міжнародному співробітництву вчених кафедри промислової електроніки та фахівців іноземних академічних та навчальних закладів сприяє проведення традиційної Міжнародної конференції “Проблеми сучасної електротехніки” у Національному технічному університеті України “КПІ”. Кафедра являється співорганізатором проведення цієї конференції.